Не дивиться Господь на чин і на положення,
Він дивиться лише на наше серце.
він бачить в ньому все, все без обмеження,
Все, що лежить аж на самому денці:
Утрати, біль, всі радості, печалі,
І заздрості полинну гіркоту;
Він бачить те, що від людей ховаєм,
Всю злобу, ненависть, і відчай, прямоту.
Не заховається від Господа цинічність,
Брехня , зажерливість, духовна глухота.
Для того, щоб прийти до Бога в вічність,
Потрібна нам сердечна чистота.
нас не спасуть ні чин, а ні положення,
Ні вклади у Швейцарському банкУ.
Тут, на землі, прийнять потрібно рішення -
Дорогу в вічність виберем яку.
А їх всього лиш дві є, а не більше -
Дорога з Богом, що веде у рай,
Й з дияволом,яка веде на вічні
Нестерпні муки в ад. Тож вибирай,
Поки ще є можливість і ще Євангелію
По всьому світі проповідують святу.
Час благодатний. Це цінить умійте,
Бо благодать вже може відійти.
Тож поспішіть відкрить Христу ви серце,
Віддать у Його руки все життя.
Нехай любов Христова й ці слова - усе це
Пробудить в вашім серці каяття.
Вже скоро рік новий. Старий закінчує,
Вже завершає свій нелегкий шлях.
Нехай Господь в ваших серцях засвічує
Божу любов і радість у очах.
Бажаю всім і кожному окремо
у серці мир і спокій вічний мать.
Й поки ще широко відкриті двері,
Спасіння, в серце Господа прийнять!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 7315 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL) Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??
